Композитор
Вінченцо Белліні: з Катанії до Парижа
Коротке життя Белліні у дев'яти зупинках: музична родина в Катанії, стипендія до Неаполя, міланські опери, тепла зустріч удома та рання смерть поблизу Парижа.
Забронювати місця на концерт ↗Музична родина в Катанії
Вінченцо Белліні народився в Катанії в листопаді 1801 року, був старшим із семи дітей. Його дід і батько були органістами й учителями, тож музика була родинним ремеслом: дід працював органістом і вчителем у Катанії ще з 1767 року. Після 1816 року Белліні жив із дідом, який дав йому перші уроки, і почав складати музику замолоду. Деякі історії про його дитячу геніальність, імовірно, є легендами, але про домашнє середовище та уроки є добре задокументовані свідчення.
Стипендія від рідного міста
Родина не могла дозволити собі відправити його до Неаполя, тож місто прийшло на допомогу. У травні 1819 року міська влада Катанії одноголосно погодила чотирирічну пенсію для його навчання в Real Collegio di Musica у Неаполі, після того як новий голова провінції та його дружина заохотили його подати заявку. Того липня він вирушив з дому, везучи з собою рекомендаційні листи до впливових людей, і наступні вісім років мав прожити в Неаполі.
Неаполь і перші опери
У консерваторії він вивчав неаполітанських майстрів та оркестрові твори Гайдна й Моцарта, а також познайомився з Франческо Флорімо, який став його другом на все життя та першим біографом. Його перша опера, Adelson e Salvini, була написана для консерваторії й виконана студентським складом, що складався виключно з чоловіків, і мала такий успіх, що її давали щонеділі протягом року. Наступна, Bianca e Gernando, дійшла до Teatro di San Carlo 30 травня 1826 року і мала успіх.
Мілан і Il pirata
Потім Белліні вирушив до Мілана, щоб писати для La Scala. Il pirata, уперше поставлена там 27 жовтня 1827 року, стала його проривом: вона зібрала повні зали п’ятнадцять разів протягом міланського сезону, а після постановок у Відні та Неаполі 1828 року його ім’я почало ширитися світом. Це також була перша з його співпраць із лібретистом Феліче Романі, який став його головним творчим партнером.
1831: два шедеври
La sonnambula відкрилася в Teatro Carcano у Мілані 6 березня 1831 року, з Джудиттою Пастою в ролі Аміни та Джованні Баттістою Рубіні в ролі Ельвіно. Норма послідувала в La Scala 26 грудня 1831 року. Її перший вечір минув стримано, і Белліні писав про фіаско, але другий вечір пройшов краще, і опера незабаром стала успішною. Обидві опери досі ставлять на провідних сценах, і обидві дарують програмі Белліні його найвідоміші арії.
Урочисте повернення додому
У березні 1832 року Белліні повернувся до Катанії, де влада й громадяни влаштували йому громадське вітання, а концерт наступного вечора включав уривки з La sonnambula та Il pirata. Teatro Comunale, де він відбувся, відтоді було замінено на Teatro Massimo Bellini, який відкрився 1890 року і носить його ім’я. Він залишався там близько місяця, перш ніж вирушити далі до Палермо.
Париж і I puritani
Після цього Белліні вирушив за кордон і написав «Пуритан» після відвідин Лондона. Прем'єра відбулася в Театрі-Італьєн у Парижі 1835 року й мала великий успіх. Король Франції надав йому звання кавалера ордена Почесного легіону, а неаполітанський король відзначив його хрестом ордена. Це увінчало міжнародну кар'єру, що тривала менш ніж десять років.
Пюто, і дорога додому
Белліні помер у Пюто, поблизу Парижа, 23 вересня 1835 року у віці 33 років. Його поховали на Пер-Лашез, і спроби повернути його на батьківщину тривали десятиліттями. 1876 року його останки перенесли до Кафедрального собору Катанії та перепоховали там, а Музей Белліні на його батьківщині нині зберігає його рукописи. Його вишукана гробниця в Парижі, тепер порожня, досі стоїть поруч із гробницею Россіні.
Що він залишив по собі
Верді захоплювався широкими мелодіями Белліні як неперевершеними, Вагнер admire те, як він поєднував музику й текст, а Ліст і Шопен теж були його шанувальниками. Багато його опер, зокрема «Пірат», «Сомнамбула», «Норма» та «Пуритани», досі виконуються на провідних оперних сценах. Його портрет колись прикрашав італійську банкноту номіналом 5 000 лір. Ось чому концерт його музики тут відчувається як місцева традиція.
Джерела